Сценарій vs Міф: як ми пишемо свою історію і переписуємо її

Сценарій - особиста «казка» з дитинства: несвідомі правила на кшталт «я маю бути зручною - тоді мене любитимуть».

Міф - ширший архетипний сюжет (за Юнгом), у який ми вбудовуємося як у роль у старій п'єсі. 

Обидва формують поведінкові патерни: рятую, догоджаю, про себе згадую в кінці. Із цього моменту ми вже можемо починати переписувати власний наратив. 

Про це і поговоримо у цій статті. Але спочатку можете прочитати пост, в якому мої роздуми та історія, яка надихнула розкрити глибше цю тему.

Що таке життєвий сценарій у транзактному аналізі 

Сценарій - це несвідомий план життя, сформований у контакті з важливими дорослими. Не фантазія, а набір правил:

• «усе добре - небезпечно»

• «мене любитимуть, лише якщо я корисна»

• «я мушу рятувати інших, щоб мати право бути»

Це дитяче рішення: «щоб вижити — я стану необхідною».

Дорослість змінюється, а сценарій часто живе далі - у роботі, стосунках, турботі про всіх, окрім себе. 

Що таке міф і як тут працюють архетипи Юнга 

Міф - культурна історія/архетип, у якому ми себе впізнаємо. Це символічна матриця (архетипи Матері, Героя, Рятівника), яка передається поколіннями і легалізує певну роль.

Приклад з практики.
«Клієнтка втомилась. Але продовжувала підтримувати та розуміти всіх, тягнути безліч справ - як завжди, бо так колись навчилась».

• Сценарій (особистий): «Я потрібна - отже, мене люблять».

• Міф (архетипічний): Жінка-Опора / Берегиня. «Фундамент: всіх тримає, а про себе згадує останньою».
• Культурний контекст: війни, нестача ресурсів, жіноча витривалість поколінь  - образ, який ми успадкували.

Сценарій vs Міф: у чому різниця 

Сценарій -  продукт особистого досвіду й взаємодій у сім'ї.

Міф - широка культурно-архетипна рамка.

На виході маємо одне: закріплений поведінковий патерн («рятую/догоджаю/мовчу про свої потреби»), що веде до емоційного виснаження й порушення меж.

Клієнти часто питають: «Ок, зрозуміли. Що далі?»

Далі ми вчимо мозок новим схемам. Це не швидко, але працює. Я теж ловлю себе на «маминому сценарії» - і цей момент пізнавання вже 🫰🏻клац - більше свободи вибору.

• Що я отримую, залишаючись у цій історії? Ілюзію контролю? Роль «хорошої/правильної»?
• Звідки прийшов міф? Родина, соціум, релігія, колишній партнер, внутрішній критик?
• Чим цей міф мене тримає? Що я собі не дозволяю, поки в ньому живу?
• Яка нова правда могла б стати моєю, якби я перестала в це вірити?
• Який перший малий крок назовні? Не героїзм - маленька дія сьогодні.

• Відстежуй тригери. Де тіло стискається - там зазвичай і сценарій.
• Назви роль. «Зараз у мені говорить Берегиня/Рятівник/Герой».
• ACT-підхід. Помічай думки які народжуються або приводять в однакові історії, відкоремлюй себе від цих думок, повертайся в цінності, плануй маленьку дію як вихід у новий сценарій (behavioral activation) - завантажте мій безкоштовний гід, який допоможе зробити перші кроки по-новому.
• Підтримка. Інколи потрібен терапевтичний простір, щоб не зірватися в провину/сором - ви можете завжди записатися на консультацію зі мною.

Автор: Тетяна Калмикова