Від чого біжиш – до того і прибігаєш

Як перестати тікати від емоцій і навчитися саморегуляції

Ця фраза, яка часто відгукується і моїм клієнтам, і мені самій:
«Від чого біжиш, до того і прибігаєш».

Її можна було почути у серіалі «Алея світлячків», але насправді — це точний опис багатьох життєвих ситуацій. Уявіть: ви відчуваєте тривогу, злість, образу чи будь-яку іншу «незручну» емоцію. Найперше бажання — позбутися цього якомога швидше. Ми намагаємося відволіктись, заглушити почуття, утекти від них. 

Як це може виглядати?

• Уникання. Ви відкладаєте неприємні розмови чи уникаєте ситуацій, які викликають дискомфорт. Наприклад, якщо ви ображені на близьку людину, але замість того, щоб поговорити, перестаєте відповідати на її повідомлення і знаходите відмовки, аби не зустрічатися.

• Заміщення. «Заїдаєте» стрес, годинами сидите в соцмережах, занурюєтесь у роботу з головою — аби лише не відчувати.

• Заперечення. Переконуєте себе, що «все нормально» і ніяких проблем немає.

Здається, це працює. Але тільки на перший погляд.

• Пригнічення емоцій. Вони не зникають, а  накопичуються і вибухають у вигляді психосоматики, нападів гніву чи панічних атак. Як повітряна кулька: що сильніше стискаєш — то більша ймовірність, що вона лусне.

• Замкнене коло. Уникаючи страху самотності, можна хапатися за руйнівні стосунки. Утікаючи від почуття провини — знову й знову опинятися в ситуаціях, де воно виникає.

• Втрата контакту з собою. Ігноруючи почуття, ми перестаємо розуміти, що нам насправді важливо. Це призводить до відчуття порожнечі та втрати сенсу.

• Повторення сценаріїв. Якщо не розбиратися у власних реакціях, ми приречені знову і знову наступати на ті самі граблі.

Насправді ж, чим сильніше ми тікаємо від власних переживань, тим сильніше вони за нас чіпляються.

Перший крок: зупинитися 

Замість втечі можна зробити зовсім інше — зупинитися і подивитися в обличчя своїм емоціям.
Без оцінок і боротьби.

Ці відчуття — частина вашого минулого досвіду, ваших зусиль і перемог. Але зараз ви змінилися, і настав час перестати витрачати енергію на «втечу» та почати рухатися до іншого.

• Прожити емоцію. Дозвольте їй бути. Це може бути неприємно, але саме проживання знімає напругу.

• Назвати почуття. «Я злюся», «Мені сумно», «Я боюся». Коли ми називаємо емоцію, вона вже втрачає частину своєї сили.

• Дослідити причину. Запитайте: «Чому я це відчуваю? Яка потреба стоїть за цим?»

• Підтримати себе. Уявіть, що ви говорите з другом, який переживає кризу. Що б ви йому сказали? Скажіть це собі.

• Відпустити. Коли емоція прожита й усвідомлена, вона слабшає, звільняючи місце для руху далі.

Регулювати свої стани — це не талант і не вроджений дар. Це навичка, яку можна тренувати. І почати варто з малого:

• Дихання. Квадратне дихання або просто спостереження за вдихом і видихом. Це «кнопка перезавантаження» для нервової системи.

• «Острівці спокою». Прогулянка в парку, улюблена музика, гаряча ванна чи розмова з другом. Маленькі паузи, що повертають до себе.

• Гумор. Сміх знімає напругу й допомагає пережити абсурдні моменти.

• Психотерапія. Сесія з психологом може стати тим самим «вирівнювачем», коли власних сил бракує.

Навчання емоційній саморегуляції — це марафон, а не спринт. Будуть злети й падіння, моменти, коли здаватиметься, що нічого не виходить. І це абсолютно нормально.

Головне — не припиняти тренуватися.

Автор: Тетяна Калмикова

Більше корисної та цікавої інфо - у моєму Telegram-каналі